Лубенське медичне училище — середній медичний навчальний заклад, заснований 1930 року, що до 2013-го готував фельдшерів і медсестер для Лубен та всього регіону, а відтоді існує як Лубенський медичний фаховий коледж. Обидва історичні корпуси закладу на вул. Інститутській у 2000-х знесли — училище пережило власні стіни.
Чому медучилище в Лубнах пам’ятають як заклад, що «пережив власні стіни»?
Медучилище лубенчани пам’ятають насамперед не як будівлі, а як тисячі випускників, розкиданих по всій Україні, — заклад «живе людьми, а не стінами». Під архівним фото викладачів 1970-х редакція так і написала: «Десять облич. Тисячі доль… скільки студентів пройшло через їхні руки — і потім роками лікувало нас з вами». У народі заклад знали під низкою тепло-іронічних прізвиськ — «Медуха», «Медилище», жартівливо «Медведилище» й «Медулька», а в 2000-х студенти називали його й «Конюшнею». Один випускник (1982–1986) згадує: «Найкраще училище тих часів у Полтавській області… Полтаву та Кременчук тягли за вуха, а Лубни розвивались самі, без допомоги зверху».
Ця пам’ять живих людей контрастує з долею самих будівель — тому саме з корпусів і починається історія закладу.
Коли і як засновано медичне училище в Лубнах?
Медичне училище засновано у вересні 1930 року як Лубенський медичний технікум єдиного диспансеру за директивою Наркомату охорони здоров’я УРСР: перший набір — 40 учнів, заняття розпочались 10 жовтня 1930 р. Факт підтверджує архівна довідка №125 від 07.02.1979 р. Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР. Засновником і першим керівником був хірург Яків Соломонович Берлявський, на той час завідувач Лубенської районної лікарні.
| Рік | Подія |
|---|---|
| Вересень 1930 | Засновано як медичний технікум; перший набір 40 учнів |
| 1930–1941 | Розміщувався на розі вул. Луначарського та Плеханова |
| 1934 | Зафіксовано на фото під назвою «медтехнікум» — учні біля будівлі колишньої земської управи |
| 1934–1935 | Найбільший довоєнний набір — 375 осіб, чотири відділення |
| 1 вересня 1935 | Реорганізовано у фельдшерсько-акушерську школу |
| Червень 1937 | Другий випуск — 305 спеціалістів, найбільший за весь довоєнний час; серед них — перший випуск зубних протезистів |
| Вересень 1941 | Заклад припинив роботу після окупації міста |
| 1943 | Будинок зруйновано окупантами |
| 15 грудня 1943 | Відновлено роботу як акушерсько-сестринська школа (наказ №21 від 18.11.1943) |
| 1948–1950 | Перший повоєнний випуск медичних сестер |
| 1953–1967 | Директор Кузьма Григорович Доронін — відновив і зміцнив матеріальну базу після війни |
| 1967–1985 | Директор Микола Андрійович Кочергін — активний розвиток, численні випуски |
| 06.09.2013 | Перереєстрація як Комунальний заклад освіти «Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради» |
Заклад пережив довоєнну реорганізацію й окупацію — але не пережив власних повоєнних корпусів, збудованих для нового покоління студентів.
Де стояли корпуси медучилища — і чому їх сьогодні немає?
Корпуси медучилища стояли на вул. Інститутській, 62, — до 2000-х тут навчалися покоління фельдшерів і медсестер, а сьогодні на цьому місці пустир. Перший корпус тримав актовий-спортивний зал (вечори, КВН, вступні іспити), навчальні групи, лаборантські, кабінет мікробіології та буфет; з другого курсу частина студентів переходила до другого корпусу. За спогадами випускників, у заліковому кабінеті складали розрахунки на калькуляторах КІСІ-5 виробництва лубенського заводу «Лічмаш». Обидва корпуси — старі будівлі приблизно 1910-х років.
Перший корпус знесли у 2000-х, другий — орієнтовно 2005–2010-го; в обох випадках випускники в коментарях під фото руїн реагували однаково гостро: «Невже Лубнам не потрібний коледж, який можна було відремонтувати?». Який саме з двох корпусів зображено на фото сучасних руїн — редакція не уточнює; досить того, що це один зі старих корпусів медучилища.
«Хто може пояснити, навіщо історичні будови розруйнували вщент? Невже Лубнам не потрібний коледж, який можна було відремонтувати?» (коментар випускниці)
Гуртожиток училища на Нижньому Валу теж змінив призначення: 1960 року, після знесення Троїцької церкви, його передали релігійній громаді, а в роки Перестройки тут почали перебудову під нову Свято-Троїцьку церкву.
Будівлі зникли — але імена людей, які в них навчали, лишилися в пам’яті випускників набагато довше.
Хто керував медучилищем і яких викладачів пам’ятають випускники?
Медучилищем за майже сторіччя його історії керувало щонайменше сім директорів — від засновника Якова Берлявського (1930) до чинної на сьогодні Алли Кузьменко (з 2009 р.). Найдовше й найактивніше запам’ятався випускникам директор Микола Андрійович Кочергін (1967–1985): десятки коментаторів під архівними фото — від груп 1967–1971 до 1991–1994 років навчання — незалежно один від одного називають саме це ім’я.
| ПІБ | Роль | Період |
|---|---|---|
| Яків Соломонович Берлявський | Засновник, перший директор | 1930 |
| Арон Давидович Дашковський | Директор (розстріляний окупантами, 1941) | 1933–1941 |
| Кузьма Григорович Доронін | Директор | 1953–1967 |
| Микола Андрійович Кочергін | Директор; викладав дерматологію | 1967–1985 |
| Олег Миколайович Сікач | Директор | 1985–2009 |
| Алла Григорівна Кузьменко | Директор (чинна) | з 2009 |
| Микола Васильович Дерев’янко | Завуч; керівник групи С-32-8 | 1973–1976 |
[contested: у самому пості й частині коментарів директора названо «Кочергін Н.А.», тоді як більшість спогадів випускників і канон вики дають «Микола Андрійович» — прийнято як канонічне ім’я]
Серед викладачів, поіменно закарбованих у памʼяті випускників різних років: Анна Григорівна Приходько (латинь, російська література), Тетяна Ільченко (мікробіологія), Лідія Григорівна Карпенко (українська й німецька мови), Микола Олексійович Панін (фармакологія, «вболівав за спортсменів»), Ольга Михайлівна Дедіон (математика), Іван Дмитрович Гуменко (хірургія), Валентина Іванівна Оленєва (неврологія — донька викладачки уточнює по батькові: Іванівна, не Михайлівна, як у деяких спогадах), а також завуч Ганноцький, що вів і фармакологію.
За стінами навчальних кабінетів у студентів медучилища вирувало і своє, окреме життя.
Яким було студентське життя в медучилищі?
Кожен курс медучилища мав свою «трудову географію» — щорічні сільгоспроботи: перший рік Березоточа (овочі), другий — Білоусівка в Чорнухинському районі (жили по хатах), третій — Хейловщина (картопля). На території корпусу для занять з анатомії тримали в льосі жаб — «черговий по корпусу повинен був їх виносити і зволожувати. Для мене це був жах», згадує одна з випускниць. Улітку 1969–1971 років діяв студентський будівельний загін «Гренада» під керівництвом Юрія Черненка — «Хоч і важко було, а і весело, і вечори з танцями чудові… наші виїздні концерти», згадує учасник загону.
Педагоги й студенти медучилища виходили колонами й на першотравневі демонстрації — маршрутом вулицею Радянською (нині Володимирська), повз центральний базар.
Наприкінці 1960-х студентів медучилища так само залучали прибирати щойно збудований Будинок культури — обидва заклади разом визначали дозвілля тодішньої лубенської молоді. А 1988 року учні медучилища брали участь у святкових спортивних виступах на стадіоні ім. Малиха з нагоди 1000-річчя Лубен.
Випуск 1975–1979 років випускниці згадують як «перший випуск дівчат-фельдшерів» — так, зокрема, формулює Катерина Чепілко: «Ми були першим випуском дівчат-фельдшерів… від безсонних ночей над анатомічним атласом і латиною до запеклих спортивних змагань та радіопеленгації (полювання на лисиць)». Але випускниці різних років згадують це по-різному: інша випускниця, яка навчалася 1966–1970 років, заперечує першість: «У нас було 4 групи фельдшерів, у 2 групах були хлопці, а от у нашій і ще одній не було» — тобто суто жіночі фельдшерські групи існували й раніше. [contested: «перший випуск» 1975–1979 — це те, як його памʼятають самі випускниці, а не встановлений факт; версії різних поколінь розходяться і подані без усереднення]
Ці студентські роки й формували ту саму «медуху», яку сьогодні згадують випускники коледжу, — закладу, що не зник, а лише змінив назву.
Чим стало медичне училище сьогодні?
Медичне училище не зникло разом зі своїми корпусами: 6 вересня 2013 року заклад перереєстрували як Комунальний заклад освіти «Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради» (ЄДРПОУ 02011539) — той самий заклад продовжує готувати медичних фахівців під новою назвою. Чинна адреса коледжу — вул. Інститутська, 74; а з 2023 року частина коледжу розміщується в приміщенні гімназії ім. Василя Барки на вул. Новікова Віктора, 2 — разом з іншими закладами освіти міста. Директоркою станом на 2026 рік є Алла Григорівна Кузьменко.
Маєте що додати?
Кожна сторінка тут зібрана зі спогадів і світлин лубенців. Якщо ви пам’ятаєте щось інакше, знаєте ім’я людини на фото або у вас удома лежить кадр, якого тут немає, — напишіть нам. Ваш спогад стане частиною архіву.